Історія Андрія – учасника проєкту “Розвиток слуху і мовлення у людей з інвалідністю- користувачів кохлеарними імплантами”

Одним з учасників проекту “Розвиток слуху і мовлення у людей з інвалідністю- користувачів кохлеарними імплантами” є Андрій.

Хочемо поділитись історією хлопчика. Публіукуємо інтерв’ю з мамою.

– Раді вітати Вас. Будемо вдячні, якщо Ви поділитесь своєю історією. Розкажіть трохи про Андрія.

Мама Андрія: Андрій народився 4 жовтня 2019 року. Зараз наша родина проживає у місті Носівка, Ніжинського району, Чернігівської області.

Наш хлопчик був бажаним, але його боротьба за життя, мабуть була за довго до народження. Перше УЗД ми зробили в 10 тижнів і як виявилося, що у нас повинна бути двійня, але один плід завмер на 8-9 тижнях вагітності.

– Наші співчуття.. як далі проходила вагітність?

Мама Андрія: Сама вагітність проходила нелегко. Постійні скрінінги, різноманітні аналізи, оскільки лікар акушер-гінеколог повідомив, що є загроза і ймовірність того, що другий плід теж може завмерти..

На терміні 29-30 тижнів я захворіла і у мене почалися передчасні перейми, мене направили з мого міста Носівка у обласний центр місто Чернігів в міський пологовий будинок, там я й на родила Андрійка…04.10.2019 року о 9:40 вагою 1320г 39 см.

-Після пологів боротьба Андрія за життя тільки продовжилась?

Мама Андрія: Так і було. Він сам не дихав, протягом цілого місяця він перебував під апаратом штучного дихання, переніс крововилив… Але виборов право на життя. Наш герой. На жаль, скринінг слуху у пологому будинку йому не робили. Ріс та розвивався він нормально, постійно були під наглядом лікарів.

– Коли та чому Ви почали помічати, що щось не так?

Мама Андрія: Вже після року почалися перші підозри, що щось з дитиною не так. Він реагував на звернення, але коли голосніше зверталися до нього. Та й майже не говорив, звуки, агукання… Наші лікарі запевняли, що ще заговорить. Треба дати йому час, почекати, адже так буває, він нормально розвивався. Лікарі заспокоювали: «хлопчики часто ігнорують та і взагалі можуть розвиватись повільніше, ніж дівчата, скоро заговорить». Направили до психіатра, лікар сказав почекати до 2,6 років. Ми трохи заспокоїлися, чекали, спостерігали…але коли сину було 1,11 місяців я натрапила на пост в ФБ знайомої, з якою лежали в одній лікарні в пологовому, вона також народила передчасно, як виявилося у її дитини вади слуху. І тут з’явились перші думки, можливо і у Андрія є ці проблеми. Ми взяли направлення у нашого сімейного лікаря до сурдолога і поїхали в Чернігів, так як у нас місто маленьке і таких спеціалістів у нас немає. У Чернігові нажаль повне обстеження нам не змогли зробити через деякі обставини, але направили до Києва в Інститут отоларингології імені Коломійченка.

– В Інституті вже було встановлено точний діагноз? З цього і почався Ваш шлях?

Мама Андрія: Так, Андрію нарешті встановили діагноз, але до імплантації було ще далеко. На той момент Андрію було вже 2 роки, а діагноз звучав так: двобічна хронічна приглухуватість 2-3 степені. Ми стали в чергу на отримання безкоштовного слухового апарату від держави, але через повномасштабне вторгнення чекати було для нас задовго. То ми звернулися за допомогою до спеціалістів у Майстерню Гарного Слуху в м. Київ і вони надали нам безкоштовні слухові апарати на два вуха від благодійної організації.

– Що було далі? Апарати допомагали Андрію?

Мама Андрія: Через рік ми знову приїхали до Лор Інституту обстежити слух Андрія і як виявилося його слух погіршився. Йому поставили діагноз двобічна хронічна сенсоневральна Глухота. Ми стали в чергу на проведення кохлеарної імплантації і вже 27.09.2023 йому проімплантували ліве вушко. Через півроку ми стали в чергу на імплантацію другого вуха і чекаємо, що можливо вже скоро йому зроблять операцію й на праве вухо.

– Як пройшла реабілітація, чи є успіхи?

Мама Андрія: Після імплантації Андрійко дуже змінився, зараз йому вже п’ять і він чує цей світ, він говорить, розуміє і його розуміють. Він ходить у садочок, займається з логопедами, психологом.

Завдяки тому, що Українська асоціації носіїв кохлеарних імплантатів реалізовує грантовий проект, Андрій проходить навчання з розвитку слуху і мовлення. Нам це важливо, то помічаємо зрушення. Радіємо, що беремо участь у проекті.

Хочу всім спеціалістам та просто добрим людям подякувати за можливість чути та просто жити повноцінно це життя!

– Дякуємо за Вашу історію! Це зайвий раз доводить, що ніколи не можна опускати руки!

Ця публікація створена в межах субгранту EU4CSOs EmpowerUA, який реалізується благодійною організацією «Мережа 100 відсотків життя Рівне» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Відповідальність за зміст матеріалу несе виключно ГС «Українська асоціація носіїв кохлеарних імплантів». Зміст публікації не обов’язково відображає офіційну позицію Європейського Союзу.