Історія Максима Прокудіна.

Історія Максима Прокудіна від мами Тетяни. Живемо ми у місті Одеса. У 2019 році ми з чоловіком стали щасливими батьками чудового хлопця на ім’я Макс))) У два місяці ми зрозуміли що щось не так. Малий був дуже спокійної дитиною! Коли діагноз був поставлений ми з чоловіком були в шоці. Що роботи, як з цим жити. Ми поїхали до Києва до ЛОР-інституту. Там нам спеціалісти розповіли про кохлеарну імплантацію. Ми, звісно, про це вперше чули. Але це була маленька надія на гарне майбутнє нашого хлопця! 27 жовтня 2020 року була зроблена перша операція на праве вухо, по державній програмі! У Максима стоїть імплант Med-el. З цього почався новий етап нашого життя. В рідному місті ми знайшли педагогів для Макса. Вони знають як працювати з нашими дітками, так як Вони самі батьки уже дорослих проімплантованих діточок! Нас вчили працювати з сином. Як його розвивати. Дуже допомагали морально. Максим дуже любить чути. Він ніколи не скидував апарати, та не дозволяє знімати апарати поки він грає! 18 серпня 2021 року була друга операція. Займатися ми стали ще більше. Сурдопедагоги, логопеди, психологи, сенсорні кімнати, масажі, басейн, ЛФК. Все що дитині допомагає розвиватися. Дуже тяжкий період був це початок війни. Зламався один з процесорів, заняття всі відмінили. Нам довелось на 12 днів виїхати до Молдови, але Максим там зовсім перестав розмовляти, він постійно мовчав. І я повернулася додому, в Одесу! Вдома син знов почав говорити, по-троху. Він любить займатись. Наразі ходить у звичайний дитячий садок. Він не багато чого говорить, але Він дуже гарно розуміє звернену мову! Підспівує пісні, дуже любить музикальні мультики. Дуже дякуємо за підтримку та грантову допомогу від Ліги сильних, CBM, European Disability Forum, передану ГС «Українська асоціація носіїв кохлеарних імплантів», в цей нелегкий час! Вони за ці 8 місяців не один раз допомагали у скруті. В нас зламався зарядний пристрій для акумуляторів, напруга не стабільна, багато комплектуючих ламається. Нам допомагали батарейками. На сьогодні є великі ризики, що світла може не бути, а діти повинні чути. Це дуже важливо для реабілітації. Через 20 днів буде 2 роки як у сина перший раз підключили процесор. Це були тяжкі два роки. Але є гарні люди завдяки яким мій син чує. І я впевнена що у нього буде все гаразд! Дякую! Мирного неба всім! І не бійтесь щось робити, бійтесь нічого не робити!