Про самовідношення та рівність. Кохлеарний імплантат – не вирок!

У сучасному світі з’явилось дуже багато стандартів та кордонів, що можна, а що ні, що є гарним , а що повний несмак. Дуже часто ці нав’язливі стандарти заважають нам мислити ширше та полюбити, прийняти природу речей, світу та головне, свою власну. Завдяки щоденним рекламам, вивіскам, стандартам ми мріємо про ідеальне тіло, чи шкіру, чи річ , як у когось , але рідко включаємо розум та усвідомлюємо, що напевне, не все так просто, адже є нюанси та кропітка робота. У цій статті, ми хочемо сказати, що треба навчитись приймати себе такими, які ми є. Сотні тисяч людей  у цілому світі народжуються з вадами зору, слуху, мовлення, дуже часто навіть з вадами кінцівок, але вони продовжують жити далі, радіти та працювати,  звичайно у межах своєї можливості.

То чому ж ти вважаєш себе інакшим?  Чому, якщо у тебе слуховий апарат чи кохлеарний імплантат ти вже вважаєш себе неповноцінним, білою вороною серед людей? Можливо, саме зараз справа у тобі, у твоєму ставленню до себе, а не щоразу у жорсткому світі та нахабних людях. Так, звичайно, толерантності громадянам в нашій країні не вистачає, та все ж, справа дійсно перш за все у твоєму самовідношенню, у тому,  як ти сприймаєш себе зі слуховим апаратом,  імплантатом чи в окулярах.  Оточення сприймає тебе саме так, як ти дозволяєш їм себе сприймати. Можливо треба замислитись, адже кохлеарний імплантат  – це не вирок. Тим паче, що ти можеш жити, навчатись та працювати з ним, бути повноцінною людиною. Просто сприймай це, як допомога краще пізнавати та спілкуватись з навколишнім світом.  У є безліч прикладів, як люди на візках, без рук чи ніг добивались неймовірних успіхів у спорті, ставали чемпіонами, найкращими бігунами у світі, не дивлячись на інвалідність. Тож чому занепадаєш ти? Можливо тобі потрібен приклад? Що ж, тоді читай далі.

Пропонуємо згадати одну із сучасних українських передач про гумор, де  вже другий сезон поспіль, у ряди найкращих гумористів намагається пройти команда, у якій фронтмен знаходиться на інвалідному візку, уявляєш? Більше того, він навіть жартує над собою, замість того, щоб занепадати духом.  Що скажеш?

Ми просимо тебе, не треба ображатись на нашу статтю та говорити, що ми не розуміємо тебе. Ми зовсім не хочемо нікого повчати, просто намагаємось тобі донести, що якщо тебе чи твоїх родичів, знайомих вже спіткала така біда, не треба занепадати. Проблема глухоти поряд, вона серед нас. Зрозумій,  життя довге і ситуації бувають різні , так само як і різні люди зустрічаються по житті, але ж це твоє життя, воно одне і саме тобі вирішувати як його проживати, реагувати на сторонніх сприймаючи все близько до серця, чи все ж краще насолоджуватись кожною хвилиною, радіти, що ти живеш, знаючи, що ти – прекрасний!